Я намалюю почуття до тебе...
Ось бачиш, ледве листя клену шелестить...
Птахи здіймаються високо в небо,
Сльозинкою росиночка бринить.
А ось, поодаль, там у травах,
Цвіркун тріскоче про мою любов,
І квіти в розмаїтті барвах,
Купають подих щастя знов і знов.
А там, на одлі, біля річки,
Гуркоче тихо очерет,
Й багаторічная смерічка,
Із листя створює намет.
Ти подивись сюди скоріше..!
Ген видно поле туманить,
А навкруги блаженна тиша,
Прислухайся, хоча б на мить.
Веселка-барва, після зливи,
Дарує світу кольори,
Від того сяйва всі щасливі,
Від післязливної пори.
І вітерець ледь-ледь щекоче,
Твого обличчя красоту,
Немов би натякнути хоче,
Що я кохаю саме ту.
Так от, кохана, глянь в віконце,
І вітром подих поцілуй,
А погляд простягни до сонця,
І що, малюєш, те й відчуй.
Я намалюю почуття до тебе...
© Copyright: Сербин Олег, 2007
Свидетельство о публикации №107120101290
Свидетельство о публикации №107120101290
Рецензии
Замечательное стихо! Очень понравилось!
Приятно познакомится:)
С теплом,
Валерия Арабаджи 27.02.2008 19:51 • Заявить о нарушении
Приятно познакомится:)
С теплом,
Валерия Арабаджи 27.02.2008 19:51 • Заявить о нарушении
Благодарствую. Мне ооочень приятельно!
Взаимно, мне тоже очень приятно!
Всегда буду рад видеть Вас у себя!
А сейчас...я иду к Вам :-)))
Сербин Олег 03.03.2008 10:34 Заявить о нарушении
Взаимно, мне тоже очень приятно!
Всегда буду рад видеть Вас у себя!
А сейчас...я иду к Вам :-)))
Сербин Олег 03.03.2008 10:34 Заявить о нарушении