А він шукав десь щастя на світі
Шукав він ту, що носить червоні квіти
У мріях його сонце палає
Але як жити без неї він не знає
В вухах гудять дзвінки телефонні
І близькі йому люди стали сторонні
Навіщо чорний колір зафарбував усе
Навіщо знищив із болью, тобі дороге
Як бути без неї, що взимку зігріла
Він хотів одружитись, вона не схотіла
Секунди мовчання забрали хвилини
І зникли цінності справжньої родини
Забуті радощі співу, прийшла незгода
І за вікном, ніби треба, погана погода
Так хочется сльози пустити з очей
І хочется щоб небуло темних ночей...
Можливо нестерпними стали ночі
Можливо не забуде він її очі
Але життя закінчилось у нього
Не втримав він болі, горя цього
Можливо сміятимуться люди
Можливо його рідні забудуть
Але йому добре спати без вдиху
І ніхто більше не почує його душі крику..
***
© Copyright: Алиса Топоркова, 2007
Свидетельство о публикации №107112500146
Свидетельство о публикации №107112500146
Рецензии