В час загнивання і застою,
В недобрий час, тяжкий і зимній,
Ти не мирився з німотою,
Ти жив, як треба було б всім нам.
Високий, світлий прометею!
Ти йшов кізь обшуки й облави,
І впав погаслою зорею,
Пішов з життя, не взнавши слави.
Та із мордовського острога
Додому через північ темну
Проляже місячна дорога,
Чумацький шлях на рідну землю.
Серед людей німих, незрячих
Важкий свій хрест проніс ти чесно.
Воскреснеш ти в серцях гарячих,
В умах дітей своїх воскреснеш.
Неначе іван-чаю квіти,
Поезія Твоя нетлінна.
Поете! З нами будеш жити,
Бо ще не вмерла Україна.
Пам ятi В. Стуса
© Copyright: Сергей Пикарось, 2007
Свидетельство о публикации №107111901167
Свидетельство о публикации №107111901167
Рецензии
