Ми побачили раптом крізь ряд прапорів:
Попереду стіна, а позаду в нас рів.
І хоча нам занепад і морок грозять,
Ні дороги вперед, ані шляху назад.
Не здолаєш, скачи не скачи через рів,-
Він дорогу назад нам назавжди закрив,
А якщо маєш намір на стіну зійти,
Це ти просто не знаєш її висоти.
Тьма гарячих голів на полях боротьби
Об високу цю стіну розбили лоби.
Скільки чесних людей ще униз полетить,
Щоб тілами своїми той рів замостить?
Раз позаду в нас рів, а спереду стіна,
Нам лишається тільки дорога одна:
Між стіною і ровом покірно іти
По тонкому паску без надій, без мети.
Ледь жевріє надія єдина-одна:
Що закінчиться рів, не безмежна й стіна,
Та що далі, все вужчий і вужчий той пас.
Ще хвилина, й безодня поглине всіх нас.
Поки ми ще не впали, потрібен порив,
Щоб розбити стіну і засипати рів.
Та гуртом вторувати вузенький хоч шлях,
Щоб до сонця іти по безмежних полях.
Рiв стiна
© Copyright: Сергей Пикарось, 2007
Свидетельство о публикации №107111000274
Свидетельство о публикации №107111000274
Рецензии