Вибач Василю - Збiрка - Краплi Всесвiту

Сонцем надії котилася Хвиля*...
Боже, спаси Україну!
Ще раз вбивають нам Стуса Василя**,
Вкотре стріляють у спину –

Так, як колись, розпинали Ісуса,
Ганили вслід і сміялись.
Глум і печаль над могилою Стуса –
Звірі мерця налякались.

Слово Поета сильніше наруги!
Чуєш, Василю... Тривогу
Сніг припорошує – падає туга
Болем в розтерзаний спогад.

День, як лелека і чорна хустина
Сиву Вкраїну накрила.
Плакав Тарас, він оплакував сина.
Доля – Розрита Могила.

6 Березня 1990


* Живий Ланцюг
** Відразу після перезахоронення
було сплюндровано могилу Стуса


Рецензии