Течія, кіннота, ліс, піски…
Золоті комахи у стовбурі сонячного проміння.
Лінія небокраю скручена у склі
Піщаного вимірювача – хвилини
Сиплються пилом від бігу віків
У безкрай скляного годинника.
Годі вдивлятися у далечінь часу:
Назад, вперед – усе єдино.
Ти тільки тут, сьогодні, тепер.
І час віхолою скручується із центром – у серці.
Якщо відкриються Двері – завмреш:
Східці стерті
Вщент,
нанівець,
на порох,
у прах
Тими, хто перед тобою ступив у безмір.
Все, що жадав – завмре на вустах
Сталактитами крику. Вир
Пітьмою обійме. Цих Шат
Позбутися хіба що янголи в змозі.
На чорно-білому полі життя за шахом мат
Слідкує по дорозі.
………………………………………….
А поки що – сонце сліпить, пече,
Вітер павутиння тріпоче на гілці.
Шерехатого стовбура торкнуся плечем,
Зашморг ріки спливає крицею.
1 жовтня 2000 р. 22:13
Течiя, кiннота, лiс, пiски...
© Copyright: Ирина Гончарова1, 2007
Свидетельство о публикации №107101102626
Свидетельство о публикации №107101102626
Рецензии