Роздратуй мене мовчанням
Блідий місяць ходить ночами
До мене у гості.
Самі кості на обід.
Старий дід
Під вікнами ходить та й зазирає.
Сил немає дочекатися смеркання.
Невже – кохання?
Роздратуй мене очима,
Що дивляться на мене нічиїми.
Без кольору, без тепла-холоду,
Без сльози, без ласки.
Старий дід варить куліш.
Жаба-царівна із казки
Пере сукню на лататті.
Марне заняття.
Роздратуй мене незбутністю.
Немає й мови про трикутність
Стосунків. Сутінки взаємин…
Чи є минуле, майбутнє?
Питання даремне.
Є тільки ця мить!
Стоїть-біжить у незбутнє.
10 вересня 2001 р.
Свидетельство о публикации №107101001840
Александр Пругло 28.08.2010 23:24 Заявить о нарушении
Мислю так, що ви правильно зрозуміли мій такий простецький вірш, насправді, дуже сілянський. Але з деякою, все ж таки філософією: про старого дідуган, що заглядв у віконце, а вдома варив куліш, про царівну-жабу, що даремно пере свою сукню на лататті: все одно навколо багнюка, та про ту, що хотіла би бути з тим, хто дивиться на неї !чужими очима", мабуть, іншу згадує. Самі трикутники взаємин :)))
Дякую, що дочитали до кінця і все ж таки написали своє враження. Я ціную таке ставлення.
Успіхів Вам.
Ирина Гончарова1 28.08.2010 23:56 Заявить о нарушении