Покинь мене, облиш i не вертай
на коло невтамованої вади.
Повір мені, мій любий, я не владна
сказати враз рішуче: – Прощавай...
Облиш мене, не полони мій день
і не затьмар мій розум й моє серце.
Дозволь мені відправити в безсмертя
мої слова до тебе, мій леґінь.
Не полони і не займай цю ніч
жагою і нестриманим бажанням.
Аж раптом як повернеться кохання,
то відпусти і не тримай, не клич.
– Покинь, облиш, не полони і відпусти, –
я тихо так і лагідно благаю.
Іди собі. І хай тобі щастить
так покохають, як я тебе кохаю.
8 вересня 1994 р.
Свидетельство о публикации №107101001803
Чи буває інакше?
Дуже гарні Ваші українські вірші. З великим задоволенням читаю.
Леся Романчук 05.10.2008 17:40 Заявить о нарушении
Заходьте, висловлюйте свої відверті думки, побажання. Я відкрита для дружньої конструктивної критики також.
Хай Вам щастить.:)
І.Г.
Ирина Гончарова1 05.10.2008 21:34 Заявить о нарушении
Леся Романчук 05.10.2008 23:25 Заявить о нарушении
Ирина Гончарова1 06.10.2008 20:14 Заявить о нарушении