Моя

Ти скрипкою дощу, що раптом перша, стала.
І за лучками витягався шорох...
Вся музика оця в акорди сум уклала,
Та виривала серця дикий сполох
Нехай... опально.

Під мантією мрій посланці віри крились...
Зайшовши крадькома у Твою Душу,
Розгублені слова, сахнувшись, сном розлились,
І їх вже більше сумнів не осушить.
Ти моя... віртуально.

19 Квітня 2006


Рецензии