Краплi розлуки - Збiрка - Краплi Всесвiту

Дощ зберігся не так в очах,
А скоріш – в обгорточці тиші.
Попід віями тьохкає страх,
щосекунди питаючи: «Дишеш?»

Страх – не більший, як давній біль,
що ділився живцем на стуки:
і солодша за цукор сіль
розмикала неміччю руки.

То не біль, то лиш сльози твої.
То не сльози, то краплі відчаю...
Дощ відшукує тиші краї...
Тої тиші, де ми повінчані...

3 Листопада 2006


Рецензии