Портрет Монни Лiзи

Монна Ліза. Крап - краплі не дарма...
Крізь розрізи жил точаться провини.
Стопричинний лет та оман сурма
Розпинають зір на вікна картину.

Моросить, вона - стримно мовчазна...
Накидає час на пано ескізи.
Усмішка твоя, хто її пізна...
Крізь розрізи жил - крап... і Монна Ліза.

3 Квітня 2006

Ясний вогонь

(Переклад твору "Ясний Вогонь" Ігоря Касьяненка...)

Як на Лисій горі, коли повня у ніч,
Чоловік ім'ярек пив ці вина хмільні,
Біля ватри танок, крав вуглини жаркі
Дай же, відьмо, добро, дочекався-таки.

А на хвилях Дніпра, то варяг, то абрек,
На самісінькім дні – чоловік ім’ярек.
Геть не проситься він, образи - мов мара,
З ним русалчина кров, в доні очі – смарагд,

Ось вам ясний вогонь, чар живої води,
А я далі поїду, не знаю куди.

Чайка мчиться крізь ніч, пропадає душа.

Ах, русалчина кров! – коли б міг – не лишав!
І дзвіночками сміх із ходою, і стан.
Відьма хоче наверх. Хочеш? Панною стань!

Ой, не пий ти цей мед! – захмелієш навік.
По Подолу іде ім’ярек чоловік.
На щиті його мир, там, де за пазуха – кольт –
Пряник, прошу Вас, Дір! Ось гостинці, Аскольд!

Ось вам ясний вогонь, чар живої води,
А я далі поїду, не знаю куди.

В місті стольнім банкет, бруд шапками метуть, –
Чарку випив корнет, князь медовую п’ють.
П’ють як треба – до дна. А за спиною та –
Із княгинь молода, в неї очі – смарагд.

Ось вам ясний вогонь, чар живої води,
А я далі поїду, не знаю куди…


So if you really want me to be now an angel – say,
I’ll draw two sky-like-colored wings and call the day to play,
And I will make myself a dress as white as winter tunes,
And I will weave into my hair a lily flower too.
Something just telling you to stop and look at my green eyes,
They have that earthy spice, they are offspring reality.
Look at the body born from woman through the pain cries…
It’s time, I finally can say about anxiety.

Angels, they don’t drink tequila, angels, they don’t know fear 
Песенка однокрылого херувима    

Если ты хочешь чтобы я была ангелом,
Я нарисую два крыла цвета небесного,
И я сошью себе такое платье белое,
И я вплету в свои волосы лилию.
Но посмотри в мои глаза, они зеленые,
Они земные как исчадие реального.
И это тело, тело женщиной рожденное...
И наконец скажу я самое печальное,

Ведь ангелы не пьют текилу, ангелы не знают страха,
Ангелы они как звуки, но их звук неуловим,
Я всего лишь заблудившийся среди людей во мраке,
Позабытый Богом, небом... однокрылый херувим


Если ты хочешь чтобы я была ангелом,
Я нарисую два крыла цвета небесного,
И я пошью себе такое платье белое,
И я вплету в свои волосы лилию,
И я попробую летать, что в этом сложного,
Когда есть крылья и дома многоэтажные?
Уж если ангел я, то мне летать положено,
И я шагну... и позабуду нечто важное...

Ведь ангелы не пьют текилу, ангелы не знают страха,
Ангелы они как звуки, но их звук неуловим,
Я всего лишь заблудившийся среди людей во мраке,
Позабытый Богом, небом... однокрылый херувим




Пісенька однокрилого херувима

Якщо ти хочеш щоби я була ангелом,
Я намалюю крила два небесних кольорів,
І я собі пошию платтячко із білого
І я вплету в своє волосся лілію.
Вони зелені, ти заглянь у край моїх очей
Вони земні неначе пагони реального.
І цеє тіло, тіло жінкою народжене...
Нарешті розкажу я вам яка печаль в ній є.

Не п’ють же ангели теліклу, ангели не знають страху,
Ангели, вони як звуки, та їх звук невловимий,
Я лишень той заблукалий десь поміж людей у мряці
Позабутий Богом, небом... однокрилий херувим.

Якщо ти хочеш щоби я була ангелом,
Я намалюю крила два небесних кольорів,
І я собі пошию платтячко із білого
І я вплету в своє волосся лілію.
І я попробую літати, гортати відстані,
Коли є крила і будинки сонні велетні
Коли вже ангел я – літати нам приписано
Я зробю крок... і позабуду щось важливе і...

Не п’ють же ангели теліклу, ангели не знають страху,
Ангели, вони як звуки, та їх звук невловимий,
Я лишень той заблукалий десь поміж людей у мряці
Позабутий Богом, небом... однокрилий херувим.



у чеканні відстані мовчать

у чеканні відстані мовчать
а мовчанню є про що сказати
про любов до сили і меча
при нагоді світом панувати

про купання в золоті і тьмі
де немає голоду для втіхи
і про тихий плач і дикий сміх
у душі що Бог тобі надихав

у бажанні важелі надій
а надії мають право жити
мов каміння в колах на воді
чи волошка у обіймах жита

чи благання подолати біль
не давати приводу для втрати
чи плекати небо у собі
притуливши голову до ґратів

у сумлінні паростки удач
а удачі пришивають крила
із глухого вигнана кута
набирає змаху віри сила

незабутні кривди вибачай
безборонне світло переховуй
як нема до неба ще ключа
пошукай пегасові підкови

у короні світла небокрай
небокраєм серце мрії крає
та яка літає – не згорай
а та інша – не губи мов Каїн

у моєму голосі печаль
у свічах-очах пропали зорі
та мені тих зір як сліз не жаль
аби тільки родилось горе

12 Січня, 2017





де ти янголе

чи дорога змучена
кнайпами й хрестами
чи то смерть заручена
з холодом у храмі
я себе не впізнаю
як слова молитву
бо так тихо як в раю
як по горлі бритва

чи думки не вигнані
а киплять смолою
чи беззора вийшла ніч
вкрите серце млою
де ти янголе прилинь
променем лелечим
гості всі мої пішли
і забрали вечір

скільки випито вина
істини не видно
де той совісті дзвонар
що покличе зридно
на останню з барикад
чи Святу Вечерю
все якось воно не в лад
в душному етері

де ти янголе не спи
на порозі Божім
вже зап’ястя цвях пробив
світ на пекло схожий
і усі хто цілував
обіймав леліяв
стали тихі мов трава
що без вітру мліє

чи дорога змучена
кнайпами й хрестами
чи то смерть заручена
з холодом у храмі
я тебе очікую
як Святе Причастя
крука вже покликали
і душа ще настіж

17 Січня, 2017
усе починається з кроку до тебе

усе починається
з кроку до тебе
і те що назустріч
і поштовхи в небо

і сіль на губах
і пісня в колисці
хрести на гробах
непроханий вистріл

надія на сон
де мрія крилата
п’є світло вікном
і рветься літати

наповнення слів
у стислі легені
ще вірш не згорів
а рими зелені

ще хочеться сліз
вмирати від щастя
і поле – не ліс
і серце – не вкрасти

стіни не знести
бо винести можна
кути самоти
свою нетотожність

усе відкриваєтся
з Богом у серці
і те що раниме
і те що в люстерці

і сонце – здається
долоню цілує
душа одірветься
ніхто й не почує

і стане летіти
пелюстям тендітним
любов`ю над світом
і піснею гріти

19 Січня, 2017
oh my angel come with dawn

am I tired of the way
of those pubs and crosses
or the Death has wedding day
in a church with coldness
I can hardly recognize
prayers who invade us
silence looks like paradise
and it’s sharp as blade is

why the thoughts are not expelled
and the tar keeps boiling
or the night was starless held
in the hearts who’s lonely
oh my angel come with dawn
like a ray awaken 
all my guests had fun and gone
and the eve is taken

so much thinking drinking wine
but no sign of truth there
who’s the ringer how to find
who will call to be dare
bring the last of barricades
or the Holy Supper
something missing something fades
something leads to scupper

oh my angel stop to sleep
right before the God House
in my wrist a nail sits deep
and the world like hell roused
for loved kisses never last
holds in arms to cherish
they are silent like dry grass
when all winds are perished

am I tired of the way
of those pubs and crosses
or the Death has wedding day
in a church with coldness
I am waiting skies are clear
come my angel hoping
for a raven be right here
and my soul – wide open


Охоронцю Ночі
-----------------------

свічка світлом ранить
виплакатись хоче
що потрібно пане
Охоронцю Ночі

чи душі напитись
солов'їних трелей
чи жалі розбити
об небесну стелю

чи ножі гострити
тихо наче шашіль
чи молитву шити
на надії наші

хто живе війною
той бідою зветься
кровію святою
серце запечеться

а воно як поле
маків що толочать
не ходи тим болем
оминай панотче

там чужих немає
тільки рідні діти
інших я не знаю
багряніших квітів

інших не тримаю
хочеш поділюся
де вітрів ховають
і як сльози ллються

он біжить остання
доганяє втрату
через покарання
вістоньку прокляту

вістоньку чорнішу
за твій плащ беззорий
вже не в силах більше
не ділитись горем

а як є у тебе
слово для відради
поділися з небом
наче димом ладан

хай воно вдихає
вилите із ртуті
всіх що відлітають
все що не забути

день відлітає
тане
мов душа камертону
тоне
у небокраї
такий
світлий і легкий
як душа нехрещеного немовляти
невідомо куди
та знаю
що назавжди

звідтіля
повертаються неприкаяні спогади
і все те
що не до кінця прокляте

недоношені вірші
які вирвались стрімголов
яких не обвуглює любов
так і не навчилися дихати світом
вони не вмиратимуть
як солдати
їм нема кого гріти

ні того
хто знайшов на іконку кута
і живе
відцвітає неначе
ні того
хто торує торою шлях
оминає хрести
дарує дотик Стіні Плачу
ні того
хто оминає Стіну і на устах
коронує Коран
та не бачить
інших доріг на вершину вершин
більшого болю в словах
не гріши
серця що зраду пробачить

день відлітає
мов куля сліпа
падаю гільзою
Бог підбирає


to love
---------
(song)

1.

to love
you said
and finished your wine
I know
you bet
what’s sticks in the mind
I read
your lips
and disbelieve
what’s
under ribs
is gonna leave

what’s
under ribs
has butterfly wings
a dozen
fibs
and potions for jinx
a box
of matches
candle tears
and melting
sketches
of you
my dear

(refrain)

it’s a wonderful day
to leave
all questions behind
time to go
time to pay
to  give
what kept us so blind
nothing’s left
only drifts
of dreams
raindrops on the pane
and the silence
a gift
it seems
to mollify pain
it’s a wonderful day
it’s a wonderful day
it’s
a wonderful
day

2.

a coat
to take
my heart and my soul
a piece
of cake
the distance to fall
I catch
your eyes
the midnight train
the last
goodbye
blooms in my veins

the last
goodbye
a kiss on a cheek
you
aren’t mine
a ghost town
a leak
a breath
to make
a wing to flap
an endless
ache
in every step

(refrain)


February 7, 2017







1.

за любов
і все
і допити до дна
холодного вина
треба йти
що пройшло
несе
біле пір’я душі
блюз дощу у вірші
у світи

(приспів)

де з кожним словом
кожна мить
у серці ніжністю бринить
і ночі виткані з краплин
зоряних
любові мова
всесвіт – ми
торкаєм пристрасті крильми
хмільного неба дивний плин
чар весни

2.

намалюй
мені
цю росу на траві
що світанок привів
золотий
гнізда ласк
і снів
поцілунки вітрів
все що промінь зігрів
молодий

(приспів)

3.

хай нема
доріг
за стіною стіна
і злодійка війна
знов на ти
все мине
і сніг
напуватиме світ
зодягатиме в цвіт
ті сади


(приспів)

7 Лютого, 2017

****
бурштину накопати
чи піти в добробати
чи кричати з трибуни
про убогість фортуни
ворожду між собою
здачу Криму без бою
про наругу над храмом
і торгівлю з чортами
що там ще на заваді
скільки коштує зрада
душі світлі й кульгаві
все війна перетравить
всіх вона приголубить
цілуватиме в губи
доки ті посиніють
й матері посивіють
нитка фронту гуляє
мов шеврон пришиває
ватних зграй кавалькада
небо списане градом
небо бідне і квилить
про кандели і крила
про дорогу криваву
на вершину до слави
про набої жовніра
і прибої зневіри
певно сіре не знає
скільки пеклу до раю
насолоди в отруті
нагороди в спокуті
але бій неминучий
але серце співуче
витирайте коліна
гомони Україно

7 Лютого, 2017


а я, а я ніхто, то тут то там, а то у мряці
в глибокім декольте, або у фраці
погідного лакея, наливаю віскі
ви відчуваєте мій погляд, я десь близько
нервовою рукою гасите сигару
налякану відштовхнете ви раптом даму
які смішні... напевно як і я тоді
в минулому столітті перед вами

століття наче сон вночі в пустих парижських скверах
пережили багато ми у вірі
що Бог пробачить, спокоєм наділить
дві тіні на стіні погоня віковічно ділить
за привидом що вкрав мою любов крилату
безглуздо і жорстоко... та є вона, за все розплата
і втіха є - мелодія бродяги музиканта


Блискавицi серця LXVIII, хмільна

1.
запити й гуляти
і так до загину
як тінь просихати
дивитись дитинно
на відчаю стоси
палаючі ридма
отих що ще просять
близьких серцю й рідних

2.
вони вигасають
як біль від морфіну
є світло й немає
зола і руїна
є пляшка порожня
труна та без трунку
яка ж ти безбожна
загладо-ласунко
людину з’їдаєш
по вгорленій чарці
і дно наступає
мов попіл в цигарці

3.
і що там печінка
притулок цирозу
що діти що жінка
що плавлений розум
залив шлунок хмелем
забив душу матом
язик біса меле
той пнеться проклятий
у нерви в кишеню
у очі-вітрини
і змієм зеленим
спадає на спину
кипить на обличчі
ікони ковтає
до янгола сиче
і той відлітає

4.
хрести та ікони
на звалищі шалу
де гнізда драконів
та ясності мало
скарби там скорботи
і місячне сяйво
спливає болотом
в якому все зайве
в якому зникає
надія на видих
і сонце лякає
мов кров’ю корида
і небо крізь морок
не в силах дивитись
як пагони горя
по шиї йдуть витись

5.
заповнюю чарку
і бійтеся чакри
душі закамарки
запудрені баки
усе вимітаю
мітла – оковита
і світ відлітає
і хочеться вити
чи дряпати нервом
по шклу чи по стінах
і кликати стервом
людей і країну
кулак б’ється в груди
мов птаха у вікна
і хочеться чуда
та хто зараз пікне
навколо колує
з володарем хмелю
пітьмі алілуя
і прикрощів челядь


6.
є де притулитись
немає притулку
та снам не приснитись
бо в черепі гулко
бо мить витікає
безроздумно біла
а тиша втікає
мов небо розділи
непрошені зграї
вороння крикливе
і я забуваюсь
як в промені злива
і я набуваюсь
мов зброя боями
і я оживаю
лопатою в ямі

7.
дивися-мирися
хай світ цей гойдає
підвалини ниці
верхів’я Синаю
неслухані цноти
несповнені мрії
зелені банкноти
думки гречкосіїв
хребти ненагнуті
серця нерозбиті
розвалини люті
і сміху пролитість
дивися-мирися
бо кожної миті
як світ відмолився
то ласкою витік

8.
у всьому є задум
не Божий то власний
війни канонада
і відчаю ясність
я світло вдихаю
нічим не прикрите
і знову вмираю
щоб ще раз ожити
і крила підняти
опущені вітром
себе покарати
жеврінням нехитрим
себе відспівати
і тінню згоріти
така Божа плата
такі шляхом квіти

9.
впадаю у прірву
у вирву у яму
то ж спокій і мир вам
о дзвони у храмі
мої милостиві
настукання в душу
впадаю красиво
впадаю бо мушу
і промінь зустріне
мене на тім боці
рояться там тіні
при кожному кроці
і ходить з косою
в ченця балахоні
ота що загоїть
мінливе безсоння
ота що зупинить
потоки в судинах
і серцем застигне
чи вб’ється мов клином
між світлом і світом
наповненим болем
і зможе пробити
дорогу в ніколи

24 Лютого, 2017


дощ у душі
краплини тебе
мов день без небес
він видихся весь
у вірші

спогадів дим
очей глибина
прозора без дна
приходить у снах
в холоди

руки твої
ця музика ласк
у нотах тепла
такою була
мова їх

дотику струм
до скусаних губ
я згадую гру
гітару стару
спрагу струн

там від вина
спокуса в крові
у видихах свіч
дві тіні і ніч
пий до дна

дощ у душі
а світла на ґніт
думки у вогні
про серце мені
розкажіть

серця поріг
освячення сліз
відчуження ліс
плачі журавлів
і доріг

солодко там
де усмішка спить
натхнення летить
і знову на ти
висота

стисну в кулак
усе що було
що в небо вело
вітрам всім на зло
мить – зола

де ти тепер
утіхо моя
у світлих краях
де пухом земля
де етер


********************************

отака то

і до оді
і ре ері
і мі
мім

а во кава авакова
ота АТО
вірі рів

карма мрак
рим тут мир

а баба
і мама мамі
а ще теща
а во та татова

сон про mi corazon
--------------------------
бачу сон
цей дивний сон
диму змій
і грамофон
плаче про
mi corazon
і там te amo теж

спить текіла
на столі
вся в червоному
у склі
а метелики
малі
для слів твоїх
кортеж

сон із диму
і свічок
до минулого
місток
напівподих
напівкрок
так ніби поруч ти

а рукою
провести
розпливаються
мости
тільки дим
густим-густий
і грамофон затих

не біда
ой не біда
все що маю
те віддам
за хвилини
сам-на-сам
і глибину очей

за сльозину
на губах
тепле ліжко
добрий дах
за мандрівку
по світах
де ми на ти з дощем
прилітатиме
мій сон
напівпух
напівдракон
і зганятиму
зі скронь
пташину сполоху

як же трепетно
мені
розціловувати
в сні
з голови тебе
до ніг
губити подихи

от би мати
з того сну
трохи світла
на весну
для покути
за вину
ніким не скоєну

трохи чар
для заборон
і чекання
на перон
пісні про
mi corazon
про серце вгоєне

13 Березня, 2017

при зближенні уст
-------------------------

з того часу як глибина твоїх очей
вибігла до мірки перекинутої чарки
і замулила погляд
викашлюючим нісенітниці
хмелем
нам не бракувало
її

тобі
більше не хотілося
комфорту
від поступу диванних подушок
мені
приналежності
до кола ввічливих віч-на-вічників

зникає важливість
податися
стрічкою у замовклий кулемет
надійними дверима
на марцепановий захід
здатністю безперешкодно дихати
продатися
за
чи купитися
на
золотом поблискуючі гори
срібло на власних скронях
мідний гріш
і виходити зі себе
разом з вихлюпами сміху
проникливістю емоцій
у міжтілесний простір
знеструмлюючи понервно
бажання оприлюднити
дикість ще не осілих думок
безперервність зближеня уст
одностайність бентежного бачення

і ось він
апокаліпсис міжсерцевого значення
зіткнення міжгендерних всесвітів
кремація цноти

уста до уст
клітка до клітки
пальці між пальці
прибій і відбій
з відлигами стогону

а ось і воно
розвіяння раювання
отримання земного тяжіння
непевне продовження роду
правдоподібне придбання нерухомості
посеред ласк і поривань
у одночасному міжбезхміллі

цікаво
навіщо існують
порожні пляшки
гортані у ранків
вулики справ
поза-обвито-тіле інше-душшя
у час
коли навіть охорона
з недовірливих янголів
солодко спить
на лушпинні
з охололого вже одягу

15 Березня, 2017


****
у мене більше нема
сльози для неба гіркої
її забрала зима
мов рідну кригу рікою

і море гніву в серцях
переросло у пустелю
а тиша мертва оця
дорогу відчаєм стелить

купитись продатись
себе розглядати
немов під лупу

хтось продав
Господа