Ледь-ледь від краплі до краплини...
Звисаючи з повік, тремтять.
Збиваючись, додолу ринуть,
Б`ючи кришталь. Кінець. Мовчать.
Під вітер, що блука волоссям,
Лягає ряд-у-ряд печаль...
І вже пливуть його покоси,
І знову струни рве скрипаль.
Його крізь дощ ледь-ледь і чутно.
Спиваючи твої уста,
Мені так солоно, так смутно –
Небес краплина доліта.
25 Березня 2006
Вимiр - Збiрка - Краплi Всесвiту
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107100900102
Свидетельство о публикации №107100900102
Рецензии