Троянди хиляться до споду,
Тихенько накрапає дощ
І легко віє вітер з сходу
І діамантами вкриває хвощ.
Ти думаєш, що все минуло,
Пірнаєш в забутті, у снах,
Та крається моє серденько
Від твоїх нерішучих справ.
Все змиє дощ,
Все злива віднесе на край землі,
Ти не прийдеш,
І марно я ходитиму до півночі,
Шукаю тебе,
Надіюся побачити ще раз.
Та все одно холодну воду
Ти питимеш і не заснеш
І всі колишні мої мрії
Залишиш в засаді і не збереш.
Невже їм суджено втонути
В пітьмі байдужості і мук?
Невже я більше не відчую
В стражданні тепло твоїх рук?
03.2004
Дiамантами троянд
© Copyright: Иллюзия Атмосферы, 2007
Свидетельство о публикации №107100703061
Свидетельство о публикации №107100703061
Рецензии
