Бiжи, коханий
Он бачиш, крила вже мої розкриті навстіж.
І обрій запалав мов орифлама
Пожежами майбутніх втрат і знаджень.
Мерщій біжи, не оглядайсь на мене.
Не наша доля бути разом, любий.
Вже не стискатимуть крила твої рамена
І болю зойк не розриває губи.
Не обертайсь! І я не обернуся.
Не стрітися очима: льод і попіл.
Не застогну і навіть не здригнуся,
І не застигну мов дружина Лота.
Безмежжя вир і поринання в простір
Полиш мені. Не нарікай за ваду.
Он відліта мов птах той за виднокруг
Моє кохання, вибачивши зраду.
Біжи, ступай ген попелом і пилом.
Скоріш додому й замикайсь у хаті.
Не нам злітати разом в щастя вирі,
Одягненим в безмежжя й шалу шати.
Ну ж бо...
Летім, мій голубе, ось крила!..
11-14-15 січня 1995 р.
Свидетельство о публикации №107100701920
Маю надію, що милий залишився милим... :)
Юрий Лазирко 17.10.2008 19:42 Заявить о нарушении
Та це було так давно, що зараз тільки полишився солодкий щем на серці:)
Іноді гадаю, що це і є кохання.:)))) Повсякдення його руйнує....
Ирина Гончарова1 18.10.2008 15:38 Заявить о нарушении