У світі так повелося давно,
Що самотнім бути не хоче ніхто.
Самотньою ж я занадто довго була
І навіть до того звикла...
Від світу ховалася за мурами душі,
Але поки не появився на моєму шляху ти
Фортецю штурмом ти не брав,
Облоги не влаштовував,
Бо без бою я здалася і в обійми твої віддалася...
Нарешті щасливою стала я,
Але не довго тривала ця щаслива хвилина.
Тобі потрібні нові перемоги,
А я уже підкорена фортеця.
Білий прапор не личить мені,
Але я змушена підкоритися володареві.
І от ти підкорив, пограбував і покинув мене,
А як сувенір забрав серце моє.
Фортеця
© Copyright: Тетяна Панчук, 2007
Свидетельство о публикации №107092500262
Свидетельство о публикации №107092500262
Рецензии
Він пішов бо на стіні твоєї фортеці висить ковйор турецкий.
Сметана 2 20.06.2013 16:23 • Заявить о нарушении
Сметана 2 20.06.2013 16:23 • Заявить о нарушении