Сирiтка - Збiрка - Парасоля для долi

Відірване вушко –
всередині вата.
Приший його, мамо!
Жалій мене, тату...
......

Як холодно й дивно мені –
куди ті лелеки дивились?
Несли в сповитку навесні –
покинули. Снами наснились

матусині руки і сміх.
Чекання – моя колискова.
Не батьківський кличе поріг,
куди я вертатимусь знову.

Мов крик, проминає життя.
І хочеться час зупинити,
здвигаючи серцебиття,
навчитись у Бога любити.

І ніч зачекалась – не йде.
І день в заяложенім колі.
Лиш очі питаються: "Де
упасти обвітреній долі?"

Краплини пройшлись по вікні,
немов по стерні ноги босі.
Несли в повитку навесні...
Чужим гріє літо... жде осінь.
......

Відірване вушко –
всередині вата.
Приший його, мамо!
Жалій мене, тату...

20 Вересня 2007


Рецензии