Що хата має, тим гостей i пригощає --
Снує у кухнi господарка, наче дзига...
У вишиванцi i киптарику стрiчає.
Чудова страва – золотиста мамалига.
На рiзний смак: хто полюбля з вершками бануш,
Хто просить тiльки ледь пiдсолену кулешу.
Токан iз бринзою негайно дайте пану ж
I срiбну викладiть йому виделку, легшу...
В окремих чашах хай лежать духмянi шкварки
I помiдори з огiрками у сметанi.
Напевно знайдеться що-небудь i до чарки:
-- Здоровi будьмо!
-- Будьмо! Хай життя не тане! –
Не вiдокремити нiяк вiд Буковини
Цей смак, насичений добром, кукурудзяний
Вiд давнини їдять цю страву i донинi,
Ласують кашею i шляхта i селяни.
I я cьогоднi мамалигу приготую.
Бо старовиннi назiбрав собi рецепти...
I запрошу когось i смачно нагодую,
Як знак поваги, визнання в любовi, цебто...
Буковинський смак. Мамалига
© Copyright: Семен Венцимеров, 2007
Свидетельство о публикации №107091800816
Свидетельство о публикации №107091800816
Рецензии
