Попова криничка
Біжить-дзвенить чарівне джерело,
Впадає в Збруч в Гусятині під лісом...
Мій дід – як йшов з району у село –
Ту воду пив з її цілющим змістом.
Батьки цінили дивний смак її,
І до джерельця ставились врочисто.
І я зростав – воно текло й мені...
Вода – свята і кришталево чиста!
Дідусь вмирав – просив води звідтіль,
І батько мій востаннє її прагнув...
І я, коли приїду звідусіль,
То напиваюсь досхочу і спрагло...
Бо та вода – найкраща із води,
Її достоїнств всіх не передати.
І люди їдуть з міст і сіл туди,
Щоб нею пригоститись, сили взяти...
Вже діти мої п’ють її снагу,
Вмиваються внучата білолиці...
Бо все життя – як брати на вагу –
Ведеться із Попової криниці.
*Попова криничка – цілюще джерельце
поблизу Густинського лісу на Тернопільщині.
Свидетельство о публикации №107090701105
Володя! Слава Богу Вы на месте! А то как не зайду на страничку, ничего нового, куда делись? Что за простОй? Или готовится творческий десант?!
С теплом, Галина
Галшим 10.11.2007 19:22 Заявить о нарушении
Уже бросил, потому что ничего серьезного не пишу совершенно, а надо бы.
Теперь буду с Вами! ))) Спасибо за визит. С уважением - Владимир.
Владимир Бояновский 11.11.2007 18:04 Заявить о нарушении