Осінньою ніччю, покрилися ніччю,
Простягнуті руки, запалені свічі.
Забули про світло заплющені очі,
Колись я любив, а зараз – не хочу!
Не хочу торкатися дивної казки.
Я хочу щоб зникла, прекрасного маска.
Лежимо у тиші, стріляє у вухах
Ти є павук, а я лише муха.
Розстелюй на ліжку павутиння-чари,
Запалюй у мені – болючі пожари!
А мо, ще до ранку, ми ся покохаєм.
І може пізнаєм, що, люди звуть раєм.
Як м`яко і тихо, Ти поруч ступаєш,
Шістьома руками мене роздягаєш.
Серце ледь б`ється, зтухають пожари,
І ранок розвіює всі Твої чари.
2004
Уява
© Copyright: Сергей Череп, 2007
Свидетельство о публикации №107090402587
Свидетельство о публикации №107090402587
Рецензии