Разбитое зеркало души
Розбите дзеркало душі...
І правду ніде цю подіти.
Найкращі ліки – це віршІ,
Аби її щораз гоїти.
Вона ж ятриться і болить:
Від долі визнала немало!
Але приходить світла мить –
І на душі знов легше стало.
Вона – терези протиріч,
Мірило підлості й любові:
То розцвіте у плині стріч,
То закипить в образнім слові.
Встає і падає в бутті,
Боїться кривди та огуди...
Але ще має на меті
Нести себе відкрито в люди.
В біді чи радості – не спить!
Як вартовий – напоготові.
Але з роками більш болить...
Цей біль закладено в основі.
Тому й з’являються віршІ –
Як крик її чи наболіле...
Розбите дзеркало душі
Не склеїш вже в єдине ціле!
Свидетельство о публикации №107082701786
той біль, неначе те розп"яття...
загоять римами рубці
солодким трунком ті вірші...
згадались рядки (нажаль не можу зараз пригадати автора) :
"не рифма стих,
не просто слово,
а состояние души,
нет в мире ничего иного,
что может заменить стихи...
Алхимия Чувств Натали 29.08.2007 13:34 Заявить о нарушении
Владимир Бояновский 30.08.2007 19:16 Заявить о нарушении