Були й купання при луні
І подих ніжний вітра в морі,
І тріск прозорих сосен в полі,
І крапля сонця на руці…
І небо це завжди було,
І люди-берега та гори…
Але не так, не то, не всім -
Не так співалось унісоном…
Не треба більше сірих хмар,
Їх не було в далеких зорях…
Вони злетять у небеса,
Залишать вогник на долоні…
Скажи, що маємо іти,
Туди, де краще буде! Годі,
Знайшовши щастя мимоволі…
Ми так й залишимось чужі…
СпоГадай укр
© Copyright: Ирина Вольная, 2007
Свидетельство о публикации №107082501314
Свидетельство о публикации №107082501314
Рецензии