Мені приснився дивний сон:
Поля родючі. Вечоріє...
Не чути галасу ворон.
І люди в землю ту не сіють.
Пустеля чорної землі!
Волошки, наче небо синє;
Дерева сохнуть у стволі,
Безсило віття опустили.
Колись буяло і цвіло
Усе навкруг у цьому краї.
Але підступне люте зло
Нібито розвело у зграї.
По-справжньому, як на війні,
І до останнього патрона! –
За владу б’ємося в пітьмі:
Сліпими робить нас корона.
Не вірю чудернацьким снам,
Про чорні дні та про руїни.
Я вірю у казковий Храм
З ім’ям коханим – Україна!
Дивний сон
© Copyright: Корнейчук Пётр Ефимович, 2007
Свидетельство о публикации №107082101963
Свидетельство о публикации №107082101963
Рецензии