Кра на щирого кохання
Дзвінки припини вже, досить,
Адже не буває правди,
Там дЕ на обличчі рОси.
Немає вже більше суму,
І сумнівів більш немає,
Від цього шаленого струму,
Мене більше не вбиває.
Страждаю я, безперечно,
Та більше надій не маю,
Кохання своє надоречне
Я в крила перешиваю.
Тепер відлітай, і крапка.
Хай небо стане кордоном,
Я відійду від трапа,
І відійду лише вдома.
Трачу останні кошти,
Безглуздим дзвінком під ранок,
Я буду страждати доти,
Допоки загоються рани.
Але ж, це моя провина,
Мені тепер відповідати…
Де ж та моя країна,
Де можна щиро кохати?!
Кохати і не боятись,
Казати, що з серця лине,
І бути поруч назавжди…
Чи є така, справді, країна?
Свидетельство о публикации №107081501695
я блин, плачу аж....
Полтавец Владимир 08.11.2007 17:52 Заявить о нарушении
Ис Ла 08.11.2007 18:07 Заявить о нарушении
Галинька...
Полтавец Владимир 09.11.2007 14:45 Заявить о нарушении