Я украiнець
І України рідний син!
Але нітрохи не спокійно
Живеться нині в світі з цим.
Нудьгою серце оповите
За розлад рідної землі:
Ми історично часто биті
За крихітні гріхи свої.
Через мізерні, зовні, чвари
Постійно сваримося ми –
По крові з рідними братами,
На радість воякам пітьми.
Дрижать „глагол” і „дієслово”
За право істину віщать:
Загнали кровні наші мови
На поле битви, ніби рать.
Не видно натяків на зміни,
Роки марніючи пливуть:
Там де руїни – зводять стіни,
Щоб знов ламав їх хто-небудь.
Я українець за корінням...
І щирим серцем слов’янин;
Добра слов’янського насіння
По світу сію не один.
Не розділяти, а єднати -
І „дієслово,” і „глагол” -
Повинні всіх, учила мати...
Чому ж мовчить слов’янський хор?
Свидетельство о публикации №107081402195
Мне родна и Беларусь,
Украина мне родына,
Эти земли звались Русь.
Русь надеждой нас сплотила
В стойкость общих рубежей,
Так родилась дружбы сила,
А не с торгов и платежей.
Что Вы, братцы, натворили?
Развалили эту Русь,
Расшатали её силы
И обрекли народ на грусть.
Разрубили по живому,
Оборвали дружбы нить,
Чтоб мы жили по-иному,
И как волки стали выть.
Чтобы в стаи собрались,
А в стае был чужой вожак,
Чтоб меж собою подрались,
А честь срамили за пятак.
Оглянитесь, посмотрите
Чуток немного наперед,
На что тратим свои силы,
Куда ведем мы свой народ.
Михайло Барановский 22.02.2008 11:17 Заявить о нарушении
И боль настоящая! Значит, есть надежда.
С наилучшими пожеланиями,
Петр.
Корнейчук Пётр Ефимович 22.02.2008 11:27 Заявить о нарушении