Хлеб

ХЛІБ

На світі запахів мільйони...
До них ми звикли в плині діб.
Але мене найбільш полонить
Та мить, як пахне свіжий хліб.

Він пахне сито й життєдайно
Достатком, щастям і теплом...
Йому з подякою негайно
Вклоняюсь серцем та чолом.

Бо він святий – і неодмінно!
Йому в житті нема рівні...
В твоїх здобутках, Україно,
Він перша поступ в кожнім дні.

Є головним, що з вами маєм,
І найціннішим, що було...
З хрустким духмяним короваєм
Поважне місто та село.

Священний хліб – багатство наше,
Від діда-прадіда – здавна...
Бо він – і бублики, і каша
З пшениці, гречки чи пшона.

Млинці, пампушки, паляниці,
Смачні гарячі пиріжки...
Аж від окраїн до столиці
Хліб – плід трудящої руки.

Він мозолястий і солоний,
Бо знає піт і труд людський...
Бо знає сонце, світлі гони,
Безсонні ночі й непокій.

Його на золото міняли
Продовж усіх-усіх сторіч...
Тисячоліття вихваляли
Як саму цінну в долі річ.

Його нема – й життя немає.
Виходить так, що він - глава.
Святий пахучий короваю,
Тобі і слава, і хвала!