Вирок

„Ім’ям України...” – суддівська ухвала!
За нею блюзнірство – огидне, зухвале.
Ім’ям України суддівська потвора
Несе в Україну і сльози, і горе.

Кому довелося боротись за гідність,
Той знає мізерну її вірогідність.
Хто правду шукає у рідному краї,
На того суддівська мерзота чекає.

Я вірив так сліпо у чесність Феміди:
Від сумнівів не залишалось і сліду.
Я вірив у чесність суддівської ролі,
Як вірять учителю першому в школі.

Мене таврували, як білу ворону,
Надвір викидаючи без охорони.
Дихнуло фашиста забуте обличчя:
Моя Україна і стогне, і кличе!

Звідкіль узялося червиве насіння? –
Воно проростає на довготерпінні!
Чому запроданців не тягнуть до пекла? –
Країною бродить моральний занепад!

До Бога звертаюсь, ім’ям України, –
Нащадки Іуди лишають руїни!
Врятуй, Всемогутній, країну чудову,
Благаю та молюся, знову і знову.

Розвій, наче попіл у чистому полі,
Душителів правди, гнобителів волі.
Ім’ям України суддівське корито
Хай буде дрібними трісками розбите.

Ім’ям України... суддівська ухвала...
Отрута замовна, на вістрі у жала.