Біля тину зів`яла вже рута
і барвінок хрещатий засох,
а на серці мов тая отрута,
що спалила серця у обох...
Тож болять вони завше невпинно -
запечатані в гіркую біль.
Де ж ти, доле моя, ти, дівчино,
виглядаю тебе звідусіль.
Я з-під неба чекаю, чекаю -
мо ж зорею появишся знов,
ніжним птахом з далекого краю
й залікуєш серця нам обом.
Скільки днів ми блукали в однині
йшли стежками болючими босі
в лихоліття по всій Україні,
дотепер там мій сум все голосить.
То чого ж розійшлись, серця вирвав,
та й покинули світлий наш край,
мов птахИ, з болем кинулись в вирій,
не питай,не питай, не питай...
Бiля тину..
© Copyright: Полищук Виталий, 2007
Свидетельство о публикации №107080301329
Свидетельство о публикации №107080301329
Рецензии
Чудово,чудово ! Наче писня солов'ина...И шукаем, пам'ятаем, те,що втрачене едыне ! Чудово,хоч и сумно...Алла.
Алла Зили 23.03.2011 16:39 • Заявить о нарушении
Алла Зили 23.03.2011 16:39 • Заявить о нарушении
Спасибо, Аллочка-уманчаночка!
Когдо-то в детстве слышал:
Ой ви слуги,запрягайте коні воронії
Ви вставайте, догоняйте літа молодії...
Полищук Виталий 23.03.2011 21:52 Заявить о нарушении
Когдо-то в детстве слышал:
Ой ви слуги,запрягайте коні воронії
Ви вставайте, догоняйте літа молодії...
Полищук Виталий 23.03.2011 21:52 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.