"Передчуття осінніх холодів
Здавались невіддільними від неї…"
.............................д.А.
У довгих віях
заховався сум
В куточках вуст -
стара образа…
Коли в кав’ярні вперше її стрів
Здалась знайомою,
То ж пригадалося одразу –
«Ми бачились давно,
колись,
не тут,
не в цьому світі…
То ж заховай
ці ловчі сіті
і в замок рідний
повернись…
Не ти
цю птаху вполював,
мій Лицарю,
на королівських ловах»…
часто маю одне і теж відіння, наче я юна струнка чорнява дівчина, яка танцює на вулицях та пересувається на візку чи то дилижансі, скоріше кібітці, запряженій білим конем. І я знаю, що з того життя прийшла в теперішній час, щоб знайти щастя і повернутися з ним в ті давнішні роки, може 14 чи 15 століття. В тому світі точно є королівські лови, але моє життя в танку, і коли я танцюю, то разом зі мною танцює небо і в ритм з танком коливається блискучий ковиль, стрункі високі тополі , а вітер співає . Але мені щось потрібно знайти в цьму залізобетонному світі, знайти і повернутись додому. Вірш нагадав мені цей сон, і я щиро вдячна Вам за нього.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.