Крила душi

У далеких блакитних небесах
Кружляв прекрасний птах.
І ти, подивившись угору,
На неба бездонного море,
Відчуваєш, що в тебе теж виросли крила,
І в серці з’явилася сила,
Попри всі важкі перепони
І людей сурові закони,
Полетіти до Сонця коханого,
А не дивитися здалеку на нього – жаданого.
І ти вже майже долітаєш.
Від здійснення мрії як зірка сяєш,
Та ти до ідола-сонця занадто близько підлетіла,
І крила твої білі обгоріли,
І ти, як зірка, що гасне, падаєш вниз.
Ламає твої крила вже жорстокий вітер, а не бриз.

А сонце за хмару зайшло,
Воно в її чарах кохання своє віднайшло,
А ти лежиш на землі розбита і зовсім одна,
А на небі грає веселка, різнокольорова й ясна.


Рецензии