Ой, не треба тужити над тим,
Що вже весни квітують не юні,
Що імла над літами, як дим,
Йде униз і тримає в полоні.
Ой, літа, ви літа молоді,
Відскакали, як коні, по лугу...
Тиха осінь у впертій ході
Хоч-не-хоч, а навіює тугу.
Озирнися в неспішній ході
І поглянь на літа свої любо.
Усі дні, що прожиті в труді,
Є доречними, інші – то згуба.
Не марнуй, що зосталось тобі,
На олтар дай – і діло, і слово.
Ще життю не кінець, далебі!
Тож живи і втішайся святково.
Не треба тужити
© Copyright: Владимир Бояновский, 2007
Свидетельство о публикации №107072601298
Свидетельство о публикации №107072601298
Рецензии