Малими ми терен зривали,
Як сипалось листя сумне.
У вирій птахи відлітали
І кликали друзів й мене.
А ми ягідки смакували,
Що терпли осіннім єством.
Ще долі своєї не знали,
Бо світ усміхався добром.
А як нас життя закрутило,
То терпкого взнали сповна...
Лиш досі дитинство властиво
У споминах щастям зрина.
Терен
© Copyright: Владимир Бояновский, 2007
Свидетельство о публикации №107072601123
Свидетельство о публикации №107072601123
Рецензии