щастя моє лихоманить на протязі,
але несила закрити вікна.
не той, хто потрібен, зникає, та й досі
зів'яла весна вираховує вік
навіжено-захмарно-сп'янілого літа.
літа відлітають на південь від осені.
***
літа відлітають на південь.
літа відлітають.
***
старий розшарований (радше б розшарений) простір
злітає в повітря. довірливі діти
вбирали б легенями попіл та просто
складали б уламки досвіту. до світу
минуло-майбутнього – згадками-сходами.
не зверхність, але поверховість на дотик.
не діти. не дітись нікуди від протягів доти,
допоки літа відлітатимуть. згодом
минуло-майбутнє загоїться.
згодом.
***
літа відлітають на південь від осені.
літа відлітають.
13. 07. 07
© Copyright: Stanislava, 2007
Свидетельство о публикации №107072300591
Свидетельство о публикации №107072300591
Рецензии