Одержимому - Збiрка - Парасоля для долi

Клич сурми... Ти на подих лицар –
Лати світяться, зброї брязкіт.
Б’є життя – вигина в зіницях
У підкову, що з долі, щастя.

Правду трепет ознаменує...
Як надати рукам їх волю,
Серце власне биття не чує
І тупе до чужого болю.

Не зцілити боязні гнівом,
Не напитись з того, в що плюнув.
Та не рвуться на диво диву
Перетягнуті надто струни.

Хто блаженний – той в перших лавах.
Труп за трупом – земна дорога...
Не шукайте для себе слави,
Кров змиваючи з перемоги.

Де сирітками квітнуть діти,
Пантеони будує горе –
Там конає любови вітер,
Не пройшовши в душевні пори.

19 Лютого 2007


Рецензии
Це Ви, Юріє, ще й надто гречно висловились на адресу одержимого:)
Дякую за вірші!
Тут є що почитати, тому забираю собі до закладок.
А цей вірш хто тут зрозуміє, крім українців, та і серед них не кожен спалахне своїм світоглядом назустріч автору(((Ось ТАКого ці одержимі витворили на нашій землі.
Взагалі-то я уникаю реклами власним текстам на чужих сторінках, але насмілюсь запропонувати Вам хоча б це:http://www.stihi.ru/2006/12/03-36

З повагою, Анна.

Анна Малахова   29.07.2007 11:45     Заявить о нарушении
Ну класно Аню,
Мій "Одержимий" дійсно не такий "колючий", як Ваш.
Дякую, що випадково замандрували на мою сторінку.
Тепер і мені буде у кого поласувати віршиками. :-)

Юрий Лазирко   30.07.2007 21:52   Заявить о нарушении