Одержимому - Збiрка - Парасоля для долi
Лати світяться, зброї брязкіт.
Б’є життя – вигина в зіницях
У підкову, що з долі, щастя.
Правду трепет ознаменує...
Як надати рукам їх волю,
Серце власне биття не чує
І тупе до чужого болю.
Не зцілити боязні гнівом,
Не напитись з того, в що плюнув.
Та не рвуться на диво диву
Перетягнуті надто струни.
Хто блаженний – той в перших лавах.
Труп за трупом – земна дорога...
Не шукайте для себе слави,
Кров змиваючи з перемоги.
Де сирітками квітнуть діти,
Пантеони будує горе –
Там конає любови вітер,
Не пройшовши в душевні пори.
19 Лютого 2007
Свидетельство о публикации №107070202725
Дякую за вірші!
Тут є що почитати, тому забираю собі до закладок.
А цей вірш хто тут зрозуміє, крім українців, та і серед них не кожен спалахне своїм світоглядом назустріч автору(((Ось ТАКого ці одержимі витворили на нашій землі.
Взагалі-то я уникаю реклами власним текстам на чужих сторінках, але насмілюсь запропонувати Вам хоча б це:http://www.stihi.ru/2006/12/03-36
З повагою, Анна.
Анна Малахова 29.07.2007 11:45 Заявить о нарушении
Мій "Одержимий" дійсно не такий "колючий", як Ваш.
Дякую, що випадково замандрували на мою сторінку.
Тепер і мені буде у кого поласувати віршиками. :-)
Юрий Лазирко 30.07.2007 21:52 Заявить о нарушении