Здвигом голова і погляд косить...
Та підкошує (бо досить) ... ніг відрух.
Їжаться слова - уста заносять
вату правди у знечулі мушлі вух.
Серце неподатливе на стріли...
забагато рубцювалось - тож стріляй
викликом своїм, не надто вмілим,
в`їлим зашморгом на брижах не конай.
Перерізались, мов жили, дроти -
не знаходить трубка затяжний живець.
Місто вилізло, повзе з роботи,
обривається моментами терпець.
Все так просто... а здавалось складно.
Все, що складно - просто склалась перія...
Так хотілося, щоби помадно
смакувало ще в мені Твоє не "Я".
21 жовтня 2006
Сварка
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107070202428
Свидетельство о публикации №107070202428
Рецензии