Пропахли полем руки хлібороба –
Пісний і чорний в хлібороба хліб...
Він п’є любов землі з джерел богоподоби,
Складає мозолі у втоми сніп.
Лице вдягає трудодень у старість –
Ще півні не співають сонцю гімн.
Коли уста турботою запалі,
Цигарка губиться і губить дим.
Приносить сонце серп йому й серпанок,
І очі завмирають на межі,
де цвинтар спить. Світає. Знову ранок.
Лягає час на плужні рубежі.
26 Липня 2006
Хлiбороб - Збiрка - Парасоля для долi
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107070202407
Свидетельство о публикации №107070202407
Рецензии