В людині найстрашніше – пустота
Душі і серця, злоба і черствіння.
Впродовж віків ця істина свята
Проходить через кожне покоління.
На камені не виросте ніщо,
Хоча в природі мох на нім існує.
Людини жаль, котра не знає що
Є головним, що в світі торжествує.
Відкиньмо все, де тліє суть пуста,
Вернімося до Біблії святої.
Усе життя, усі свої літа
Ніхто ще не прожив у супокої.
Для себе жити мало на землі.
Зроби добро і радуйся від того.
Віддай всю плоть, любов і мозолі
Заради людства, світу чарівного.
І вийде так, що недаремно жив –
Чогось хотів й чогось добився в долі.
Ціни не розкіш, а святий порив
Супроти зла, свавілля і недолі.
Твори добро і цим живи повік,
І вір тому, що все в стократ віддасться.
Всесильний при бажанні чоловік,
Безкрайнє та бездонне його щастя.
Живи з добром
© Copyright: Владимир Бояновский, 2007
Свидетельство о публикации №107062102162
Свидетельство о публикации №107062102162
Рецензии