З Євгена Карасьова
Водойма чистої води
На сонці грає невмолимо...
Проїхати не можу мимо,
Хоча не їхав я сюди.
Кладу в траву велосипед,
Сідаю на краю обриву.
І у вербі я бачу Діву,
Її краса – святий портрет.
Боюся, що прийде біда,
Під корінь цю красу відріже...
І стане тухлим те, що свіже,
І каламутною вода.
І ця вербичка молода
Загине, мабуть, в ріднім краю...
Коли востаннє – й не згадаю,
Така стрічалася вода?
Пейзаж оцей здається сном,
Бо ще не знає зла й отруту,
Бо ще не звідав руку люту -
Куточок раю за селом...
Прийде пора - й, можливо, він
Утратить пишність свою й цноту.
Як доберуться ідіоти...
Природі - захист і уклін!
Куточок раю
© Copyright: Владимир Бояновский, 2007
Свидетельство о публикации №107062002554
Свидетельство о публикации №107062002554
Рецензии