Сазан

 
Сиділи всі край берегів,
Рибалка – як рибалка...
Вже перший промінь землю грів,
Туманом вкрилась балка.

Спадала тихо з трав роса,
Щезали в небі зорі.
І малювалася краса
На всі лади й простори.

Вітрець у лозах ще дрімав,
Скидалась риба в гладі.
Аж тут хлопчина закричав:
„Допомагайте, дяді!”

Тримає вудочку хлопча,
Що вигнута дугою.
Ось потягнуло край корча,
Веде під осокою.

Підбігли вдвох допомогти,
Підсак свій прихопили.
„Попробуй ближче підтягти,
Щоб ми його схопили!”

По річці збудження пішло,
Рибалки повставали.
І знову вудку повело,
Малого в воду валить.

Я закотив собі штани,
Поліз тихенько в воду.
„Тепер назад його тягни
Під берегом по броду!”

Як тільки риба пропливла –
Я підхопив підсаком.
Оце діла так вже діла! –
Три кілограми з гаком.

Малий від радості кричить,
Сазана обнімає...
Була прекрасною та мить,
Я кращої не знаю!

Дорослі заздрили йому,
Вітали з добрим ловом.
„От молодець! Оце утнув!”
Ще й жартували словом.

Малий додому потягнув
Вагому ту рибину.
А ми дивились в глибину,
Жадали мить єдину.

Ловилась, правда, дрібнота,
А потім й перестала.
І лиш одна рибина та
В очах у всіх стояла...