Карпатский егерь

 КАРПАТСЬКИЙ ЄГЕР

Він єгерем працює тридцять літ.
З тих пір, як молодим прийшов із війська...
І звірини любої знає слід,
І всіх, у кого вада є злодійська.

Ліси Карпат довкіл всі обходив,
Багато в своїй долі перебачив...
Глибокий сніг чи безкінечність злив –
Були його супутники удачі.

Високі гори важко обхитрить,
Бо кожний постріл чути понад плаєм...
Його душа завжди за все болить,
А більш всього – за милим рідним краєм.
 
Як пальці – знає добре свій обхід,
Стежину кожну на високих скелях...
Усі вершини, де не тане лід,
Де небо опирається як стеля.

Вже тридцять літ працює лісником,
Крім полювання – лісозаготівля...
І боротьба з харцизами та злом,
В сувору зиму – звірів відгодівля...

Вони до нього ходять на прийом:
На полонині хата, понад лісом...
Він допоміг їм вижить багатьом –
Між ними й смертю став немов завіса.

Свій любить край й кохає звірину.
З травинкою щось шепчеться, бувало...
Не знає ні спочинку ані сну!
В роках, але напрочуд витривалий.

Багато в нього різних нагород,
Ні разу не отримував догану...
Гордиться своїм єгерем народ,
Бо заслужив за всі роки пошану.

У нього з браконьєрами війна,
Почує постріл – і примчиться зразу!
Не втерпить, коли погань хоч одна
Вбиває й нищить... Сам йде на заразу!

Бувало, сядуть край вікна дядьки,
Розкуряться домашнім самосадом...
А в єгеря – немає пів руки!
Її він втратив в боротьбі із гадом.

Вже десять літ як сталось та й було:
Коли убили лося край соснини...
Його сміливість знає все село
Й трудящий люд всієї Буковини!

Він єгерем працює тридцять літ,
Його життя – то дивовижна книга...
Ведмежих врятував малих сиріт.
Коли їх матір затопила крига.

Коли сніги глибокі вкриють край –
На санках тягне сіно аж до плаю.
В голодну зиму звірині то рай.
Олені, кози, лосі виживають...

Зайчиська – й ті їдять із годівниць
Пахуче сіно з літньої отави.
А він закурить, ляже горілиць...
І вже не треба – ні похвал, ні слави.

Такий він є – дбайливий чоловік,
Вовки – і ті його руки бояться...
Бо тридцять років – то значимий вік,
А головне, що є душа і праця.