ЄНОТ
Жив-був єнот в густому очереті,
А по сусідству – лис та фазани.
Качки кричали у стрімкому у леті:
„Щасливі будьте! Доброї зими!”
І жив єнот, турботами багатий:
„Зима сувора, жиру б запасти!”
Що вгледів і що вгриз, то ніс до хати,
Бо ж нікому старому помогти.
Ніколи зла він не робив нікому,
З нічного полювання тільки й спав.
Прийшла пора мисливського погрому.
Страшного дня єнот і не чекав.
Все „Гоп!” та „Гоп!” – від краю і до краю,
Куди втікати – зразу й не збагнеш.
І бачить він, що грізно наступають,
Людей, рушниць, собак – всього без меж.
Він кидався – то вліво, а то вправо,
Кудись втікав, але ж куди втечеш!
Раз був розжар мисливської забави –
Дістали, наздогнали кляті все ж!
І застрелили бідного старого,
Хоч він і зла нікому не зробив.
Такий-то світ, немає тут нового,
Одному – смерть, другому – диво з див...
Енот
© Copyright: Владимир Бояновский, 2007
Свидетельство о публикации №107062002360
Свидетельство о публикации №107062002360
Рецензии