Весна сорок шостого року

Весна сорок шостого року
Над краєм волинських озер.
З села у далеку дорогу
з торбиною йшов піонер.
Він йшов повз дерева крислаті,
Що мружили сонячний світ,
І Сталін йому на плакаті
Крізь вуса всміхався у слід.
Велика у хлопця торбина,
В ній сало, горілка, крупа,
То тітка казала, Горпина,
Віднести загонам УПА.
А хлопець той був не ледащий.
Дорослим він допомогав,
Пішов навпростець, через хащі,
Без зайвих, не ловлячи гав.
У лісі він стрів чоловіка,
Що ледве стояв на ногах.
В армійських важких черевиках
Із крісом німецьким в руках.
Сказав чоловік :”Нам відомо,
що має до нас хтось прийти.
Ми всі потерпаєь від втоми,
Я рад, що знайшов мене ти.
Спасибі тобі за гостинці”
( У хлопця торбину він взяв)
І кілька радянських червінців
Йому до кишені поклав.
У хлопця засяяли очі,
І вимовив він водночас:
“ За гроші такі, я охоче
ходитиму часто до вас”.
“ Не треба”,-дорослий відпоів-
“ Не вік нам у лісі бувать,
Достатньо ми пролили крові,
І час нам на захід тікать.
Він вирвав з какета тризуба,
Жбурнув його десь у кущі,
- Війна стала нам вже не люба,
тікати нам треба мерщій.
Хоч все починалося гарно,
та досить цієї війни,
З Совєтами битися марно
Стоять вже повсюди вони.
Вони заварили цю кашу,
Всерьоз і надовго мабуть,
Послухай мене, що я кажу,
Ти інший знайди собі путь.
Вступай в комсомол, будь партійний,
Втирайся в довіру що дня ,
Ретельно вивчай і постійно,
Ти іхнє марксистьсе вчення.
Вивчай іхню мову, культуру,
Можливостей в тебе без меж.
Вступай в іхню номенклатуру
Солодким життям заживеш.
Надійся на бога і вдалість,
Старому нема вороття,
Собі забезпечиш, на старість,
Достійне і гідне життя.
А поки, ходи-но до школи.
Науки старанно вивчай,
І більше ніде і ніколи
З ОУН і УПА справ не май.
А нам готуватись до втечі,
Не буть більш нам в рідних місцях.
Він дав ще червінця малечі,
І руку на згадку простяг.
Зчепились обидві долоні
В тривалому потиску рук.
- Як звать тебе хлопчику ?
- Льоня.
- А призвище твоє ?
- Кравчук.