Не відводячи погляд від мене – забудеш ім’я,
Ти ж бо щойно помер, ти втопився в зеленій безодні,
Скам’янів серед руху, лишився без кисню і водню,
Зафіксований в пастці містичних моїх порівнянь
В намальованім крейдою плетиві із пентаграм,
Розіп’ятий ірідєвим ідолом над зикуратом...
Так, я знаю, що ти не готовий мене покохати,
Але я не питала...
...бо надто вже давня ця гра,
Ритуал не спинити, хоч криком зайдись на весь світ,
Замість серця - розквітне червоним од свіжої крові;
Твої діти ліпитимуть сенс з омертвілої мови,
Відкриваючи отвір порталу в суцільній пітьмі.
Так приходить життя.
Серед болю твого і мого.
Перша спроба покинути теплу імлу акваторій.
Занотуй же цей факт на сторінці розкритої Тори,
Та про нас не пиши...
...хай вважають, що першим був Бог.
Iштар
© Copyright: Внучка Фрейда, 2007
Свидетельство о публикации №107060701307
Свидетельство о публикации №107060701307
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.