Ночь в июле

 НІЧ У ЛИПНІ

Вечір гасне в сутінках густих,
Все довкіл у думи оповите,
Невгомонний вітерець затих,
Засинає, притомившись, літо ...

І затихли пташки голосні,
Розлетівшись по своїх оселях.
Знов душевні стеляться пісні,
Бо не сплять закохані у селах.

Пахнуть ніжно квіти чарівні,
Звечора умившись в теплих росах.
Зорі сяють в неба глибині,
Місяць поглядає якось скоса ...

А ставок дрімає в берегах,
Тільки рибки плямкають губами.
Дикі крижні бачать в своїх снах
Безмір височіні над ланами ...

Впала зірка в шовкову траву,
Освітивши барвами півнеба ...
Світ почув обачливу сову,
Що „угу!” кричала без потреби.

І гойда дрімота темний ліс,
Ще й співає тихо колискову ...
І біліють контури беріз
Якось заворожено й казково.

Заніміли в задумі дуби,
Затаївшись у обіймах лісу ...
Натягнули боязкі гриби
На голівки листяну завісу.

Тільки звірі ходять по стежках
І зорять косулі в конюшині ...
Споглядає світ Чумацький шлях.
А туман клубочиться в долині.

Падають камінням кажани,
Мабуть, гру затіяли невпинну ...
До села підходять кабани
І товчуть в городі гарбузину.

І зайці сміливо розбрелись
По отавах залюбки зелених ...
Довжелезні тіні горілиць
Кидають на шлях поважні клени.

Жебонить у вибалку струмок,
Весь пропах від чебрецю і м'яти.
Він не спить, бо треба йому в строк
Все звірине царство напувати.

Щось в полях шепочуть пшениці,
Наливають колос життєдайний.
Літня ніч тримає у руці
Цілу чашу загадок і тайни ...