ПРАВДА І КРИВДА
Андрію Дмитровичу Сахарову
Ти – правди син, талант, душа народу,
Ти знав і бачив: все було не так…
За слово чесне втратив ти свободу,
Одним ти другом був, а для других – дивак.
Чому у нас завжди не люблять правди?
Вже сплять Висоцький, і Тальков, і ти.
Невже раби одвічні лжі і кривди
Не можуть всі неправди обійти!
Ти не стерпів образ і потурання,
Хоч вірив ревно в світ і в правоту.
Нема й не буде вбивцям оправдання,
Що душать злісно істину святу.
Зробив що зміг. Навколо тебе – тиша.
А наверху – і диспути, і бій…
Лиш вітер верховіттями колише
І жінка схлипує: “Андрію ж мій, Андрій!”
Правда и кривда
© Copyright: Владимир Бояновский, 2007
Свидетельство о публикации №107060403098
Свидетельство о публикации №107060403098
Рецензии