Ностальгия

НОСТАЛЬГІЯ

Рідні гуси, гусенята,
Візьміть мене на крилята,
Понесіть мене додому,
Щоб забути тугу й втому...

Ой, візьміть мене на крила,
Віднесіть в Гусятин милий,
Де дитинства пісня й казка,
Де матусі щира ласка...

Хай побачу з височіні
Рідних предків вічні тіні,
Всі лани, ліси й долини,
Бо за ними серце гине...

Понесіть в любу погоду
На збручанську милу воду,
В чужині я задихаюсь,
Сильно мучусь і караюсь...

Славні гуси, гусенятка,
Візьміть мене на крилятка,
Занесіть в моє начало,
Щоб на старість легше стало

На землі моїй на отчій,
Яка снилась довгі ночі...
Яка щастям так багата,
Що і будні стають святом.

Де найкращий світ природи,
Дух вита добра й свободи...
Де в людей й моєї мами
Чорнобривці під хатами.

Де весілля голосисті
І всі верби у намисті...
Де і літом і весною
Світ вчарований красою.

Гуси, гуси, гусенята,
Ой візьміть же на крилята,
Хай я рідний край побачу,
Бо за ним нудьгую й плачу...

Серцем, гусоньки, благаю,
Цілим світом заклинаю!
...Та майнули в височіні
Думи-гуси, наче тіні.