Сім Стріл
у Амура було –
по одній на Небо
кожне.
Набрало повітря
крило,
а погляд
питав
«чи можна...»
До Першого Неба Стріла
влучила.
Вціливши в око,
вона до думок,
як дійшла –
то вилізла
десь під боком.
Лишився за Другою
слід,
пройшовши язик,
крізь зуби –
замовкнув навколо
прасвіт,
налились
чеканням губи.
Згорнувся від Третьої
вдих,
а видих
вдавився в кадрах –
вулкан,
лиш на мить,
ледь затих...
а потім
застигли надра.
Четверта
була невпопад,
зачепивши
вбрання та штори,
міняючи
розуму склад,
діагноз –
«Шалено Хворий...»
У П’ятої
вістря тонке,
воно
прокололо руки.
По них
протікали струмки,
впадаючи
в перестукіт.
А Шоста...
та Шоста –
як сон,
лоскоче
живіт і спину.
Признався богам
Купідон –
для неї
не існує спину.
Зривається
мить з тятиви,
летить,
наче Ангел, Сьома...
Напевно,
ми з Щастям
на «Ви»,
а може –
«не всі ще вдома».
18 Квітня 2007
Сiм стрiл Амура - Збiрка - Парасоля для долi
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107052501912
Свидетельство о публикации №107052501912
Рецензии