Не вернуться роки, бо лелекою
вдаль майнули... Як сон серед ночі -
твоя постать струнка під смерекою
й твої, мавко, замріяні очі.
Не скажу вже тобі, не напишу,
не розкрию всю душу свою,
не скажу, що тобою лиш дишу
і тобою я тільки живу.
Затягло все тугою туманною...
Та й шляхи зникли десь в далені,
що до тебе вели, до коханої,
що майнула зорею мені.
Не вернуться назад...Під смерекою,
що стоїть все ж над тим водограєм
Там, здолавши стежину далекую,
хтось когось нетерпляче чекає...
Не вернуться роки
© Copyright: Полищук Виталий, 2007
Свидетельство о публикации №107052301951
Свидетельство о публикации №107052301951
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
