*******************************************
Місяць щербатий за хмарку сховався,
Незручно йому, бо зірки насміхаються,
- Ви подивіться! Такий недогризок,
А сам туди ж до зірок залицяється!
Місяць образився,-Що ж оце робиться?!
До сліз довели вже оці глузувальниці.
Прийде мій час підросту і, як водиться,
Знову засяю та так, що сховаються
Зорі в бездонній, небесній пучині
Й звідти коханням до мене мигтітимуть,
Вабити будуть, стогнать, як причинні,
Знову уваги до себе молитимуть.
Я навіть й не гляну!Котитимусь колесом,
Сріблом та чарами ніч прикрашатиму -
Вона ж воркуватиме ніжним голосом,
Мене й щербатого вірно кохатиме.
Молодик
© Copyright: Валентина Силава, 2007
Свидетельство о публикации №107052201936
Свидетельство о публикации №107052201936
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.