ПІСЛЯ ДОВГОЇ РОЗЛУКИ
Йду за село, де пахнуть луки,
Де плачуть верби край ріки.
Де після довгої розлуки
Юнацькі бачаться роки.
Струмить джерельце життєдайне,
Сховавшись в тіні ясенів.
Тут босоніж дитинство давнє
Біжить галопом щедрих днів.
І аж тепер в мені спинилось
На тому ж місці, як тоді...
Було джерельце і – лишилось,
Та збігли роки молоді.
І ясени старими стали,
Мій вік добавили у свій.
Веселі згадки про забави
Зринають в пам’яті моїй.
Стекло життя звідсіль далеко,
Додому ж мало приїздив.
І б’ється серце, мов лелека, –
Своїй землі я завинив!
После длительной разлуки
© Copyright: Владимир Бояновский, 2007
Свидетельство о публикации №107052201380
Свидетельство о публикации №107052201380
Рецензии