Моя земля – де хата мами
Стоїть, як доля, на горі.
Обдута усіма вітрами...
В ній народився на зорі.
Моя земля – то кущ калини,
Який в житті, немов маяк.
Туди душа невпинно лине,
Та вибратись мені ніяк...
Моя земля – дитинство босе,
Дороги перші і трудні...
Мене по всьому світу носить.
Додому ж ніколи мені.
Моя земля – святі могили
Мого і батька, й дідуся...
Нема навідуватись сили,
Така вже правдонька уся!
О земле рідно, мамо мила,
Коли вже вас побачу знов?!
Згадаю – і міцніють крила,
Задумаюсь – цвіте любов...
Моя земля
© Copyright: Владимир Бояновский, 2007
Свидетельство о публикации №107052001668
Свидетельство о публикации №107052001668
Рецензии